Троє 28-річних фаундерів покинули Кремнієву долину і зібрали $4 млн з США. Компанія Furo, раніше вона називалась Lumera Energy, робить софт для промислових систем накопичення енергії. Заснували її рівно рік тому Лена Софія Фосс, Леоні Вагнер і Саймон Віттнер. Лідирував у раунді фонд TQ Ventures з США, доєднались Neo і Sandberg Bernthal Venture Partners, фонд заснований Шерил Сендберг. Одним з перших клієнтів стала Deutsche Bahn, державна залізнична компанія Німеччини. Усі троє пройшли програму CDTM у Мюнхені, яка вже два десятиліття відправляє найкращих студентів на семестр у Стенфорд або Берклі і залишається головним мостом між німецькою інженерною школою і Кремнієвою долиною. До Furo фаундери встигли попрацювати в Apple, Google X і кількох AI-стартапах Заливу. Замість того щоб лишитись у Долині і будувати компанію там, вони повернулись у Мюнхен. За останні пʼять років енергосистема Німеччини пройшла кілька криз через відмову від російського газу і закриття атомних станцій, тож попит на промислове накопичення енергії різко виріс. Юридично Furo лишилась Delaware C Corp, а фаундери літають у США три чотири рази на рік на зустрічі з інвесторами і адміністративні справи, решту часу команда працює з Мюнхена. Це вже не поодинокий кейс. За цей рік частка стартапів поза США, які реєструють структуру капіталу через Delaware C Corp чи схожу SPV-обгортку, помітно зросла і в звітах TQ Ventures, і в портфелях менших сід-фондів. Причина проста: американський LP хоче знайомий юридичний контур і зрозумілий exit, а команда хоче лишатись там, де їй дешевше і простіше найняти інженерів та підписати першого клієнта. Ще пʼять років тому такий розрив між юрисдикцією капіталу і місцем розробки вважали ризиком і питали про нього на кожному due diligence. Сьогодні це радше стандартна умова угоди, яку просто фіксують у term sheet. Для фаундера: юрисдикція і місце розробки більше не мають збігатися. Delaware C Corp плюс кілька особистих поїздок на рік до інвесторів це робочий формат навіть для чеку в кілька мільйонів, якщо в pitch є перший клієнт масштабу Deutsche Bahn, а не тільки макет продукту. Реєструвати американську структуру варто ще до першого дзвінка з фондом, а не після term sheet, бо саме структура капіталу часто вирішує, чи фонд взагалі розгляне угоду. Для інвестора: перевіряй не адресу штаб-квартири команди, а структуру капіталу і реальний трекшн. Команда з Мюнхена з підписаним контрактом від державної компанії несе менше ризику, ніж команда з Сан-Франциско без жодного клієнта. Географічна віддаленість команди більше не мінус у скорингу, якщо юридичний контур капіталу знайомий і прозорий. Для аналітика ринку: у секторах на кшталт energy, defense чи industrial дивись, хто веде раунд і де зареєстрована юрисдикція капіталу, а не де фізично сидить команда. Гроші дедалі частіше йдуть за трекшеном і юридичною зручністю для LP, а не за поштовою адресою офісу. Скільки з вас реєстрували американську структуру капіталу, жодного разу не злітавши у Сан-Франциско на зустріч з інвестором? #virgroup #інвестиції #стартапи #венчур #фандрайзинг #фаундер #ринок #фінтех #startups #investing #founders #venture #DeutscheBahn #TQVentures